Формування патріотичних та громадянських якостей особистості учня засобами національно-патріотичниго виховання

    Патріотичне виховання - це сфера духовного життя,  

 яка проникає в усе, що пізнає,робить,до чого прагне,

що любить і ненавидить людина, яка формується.

В. Сухомлинський

Виховання дітей – дуже відповідальна справа. Перед класним керівником постає багато складних і водночас важливих завдань. Як виростити гармонійну особистість, на які моральні цінності зорієнтувати дитину? Як підтримати допитливість учнів і зробити процес виховання цікавим і бажаним? Як зберегти і примножити доброту, людяність, любов до рідної землі, повагу до держави та людей? Для вирішення цих проблем необхідно підходити творчо і змістовно.

Виховання незалежної і гармонійної особистості, справжніх патріотів нашої Батьківщини – найголовніше завдання освітян. Потрібно бути цікавим для своїх вихованців, але й не забувати, що виховання – це не розвага, а процес утворення моральної і духовної основи людини. Сьогодні як ніколи постає питання про національне-патріотичне виховання підростаючого покоління.

 Були різні часи для нашої держави: занепаду і розквіту, війни і перемоги, злуки і тотального роз’єднання. Але наш мужній народ зумів пережити це і вистояти. Через роки нарешті здійснилась мрія наша-жити у власній незалежній державі. Настали сприятливі умови для самоутвердження українства.

Успішна держава – це успішні громадяни, які сповнені національної свідомості, любові до рідного краю, свого народу, шанобливого ставлення до його культури, традицій та звичаїв, горді за свою землю і здатні поважати своїх сусідів, толерантно ставляться до культури всіх народностей, які проживають в Україні.

Отже, виховуючи школярів,потрібно враховувати, що пріоритетними рисами ціннісного ставлення особистості до суспільства і держави для них має бути відповідальність і дієвість. Учні мають не тільки ідентифікувати себе з українським народом, але й прагнути жити в Україні, розбудовувати свою країну, служити Вітчизні на шляху її національного демократичного відродження; працювати на її благо, захищати її; поважати закони України і дотримуватися Конституції; володіти державною мовою; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.

 Враховуючи зазначене, поданий посібник присвячений вихованню ціннісного ставлення учнів до нашої держави та суспільства.

На мою думку, важливим фактором висвітлення матеріалу має стати славне минуле нашого народу, його найкращі надбання, звичаї і традиції. Першочергове місце відводиться принципу гуманізму, який передбачає визнання того, що людина – найвища цінність на Землі, передбачає опору на особистість, яка здатна до самовдосконалення. Ми повинні пам’ятати не лише трагічні сторінки історії, а розглядати самоцінність особистості як результат національного виховання разом із власним саморозвитком; навчити учнів знаходити гідне, схвальне і добре в національній історії.

Зміст запропонованих у посібнику виховних заходів побудовано так, щоб вони були цікаві сучасному школяру, викликали запитання, спонукали його мислити, висловлювати власну думку. Вчителі знають: дитину виховує не стільки сам захід, скільки активна участь у ньому. Розучуючи репліки, тематичні вірші, беручи участь в інсценуванні, учень мимоволі переймається темою заходу, усвідомлює її важливість. Саме тому в запропонованих розробках заходів і годин спілкування передбачається залучення дітей.

Розділ І. Теоретичні аспекти патріотичного виховання школярів

Система націнольно-патріотичного виховання підростаючого покоління ґрунтується на основах наукової педагогіки, народної філософії, християнської моралі. Провідне у розвитку теорії і практики національно-патріотичного виховання мають праці К.Ушинського. Він стверджував «якщо немає людини без самолюбства. Так немає людини без любові на до батьківщини, і ця любов дає вірний ключ від серця людини і могутню опору для боротьби з його поганими природними особливостями» [14].

Цінним джерелом для розвитку сучасної теорії і практики національно-патріотичного виховання є педагогічна спадщина В. Сухомлинського. Він підкреслював, що справжнє народження громадянина відбувається тоді, коли дитина відчуває себе часткою і в ній, як сонячний промінь в краплі води, відображається багатовікова історія цього народу, його велич і слава [11].

Патріотизм, як почуття має внутрішню структуру, що складається з кількох компонентів:

-         перший, поверхневий  - природна любов до свого народу, як до великої родини, любов до рідного слова, рідної природи;

-         другий – це почуття патріотизму розумом, усвідомлення народу перед народом, готовність стати на захист його інтересів;

-         третій – це переплетіння любові до рідного, близького з усвідомленням свого обов'язку перед народом; це прагнення, готовність служити Батьківщині [1].

Патріотизм – соціально-історичне явище. Елементи його виникли як усвідомлення родових зв'язків, обрядів, звичаїв [7]. Слово «патріотизм» (від «patris» -  грецького походження, в перекладі означає «батьківщина, вітчизна»).

У сучасній педагогічній літературі виділяють щонайменше три різновиди патріотизму:

1.                Етнічний патріотизм, що ґрунтується на почутті власної причетності до свого народу, на любові до рідної мови, до власної історії тощо.

2.                Територіальний патріотизм базується на любові до того місця на землі, де людина народилася.

3.                Державний патріотизм ґрунтується на остаточній меті нації – побудові власної держави, державному самовизначенні; це вищий патріотизм, який базується на державній ідеології та пов'язаний з почуттям громадянськості [10].

Розділ ІІ. Втілення Концепції національно-патріотичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах.

 У Національній стратегії розвитку освіти України головною метою системи освіти нашої держави є створення умов для розвитку та самореалізації кожної особистості як відданого своєї державі громадянина, виховання покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства. Така система освіти має забезпечувати «формування особистості та патріота країни, який усвідомлює свою належність до сучасної європейської цивілізації, чітко орієнтуватися в сьогоденних реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлений до життя і праці у ХХІ столітті». Пов’язані з цим питання порушуються у Концепції педагогічної освіти, державній національній програмі «Освіта», Закон України «Про освіту» та Закон «Про виховання дітей і молоді»[9].

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання. Державна національна доктрина визначила головну мету національно-патріотичного виховання на сучасному етапі – це передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту. До провідних завдань патріотичного виховання , які ставлю перед собою у вихованні дітей належить:

 1) формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати на користь держави, готовність її захищати;

 2) забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

3) формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

4) прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;

5) виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядної позиції;

6) утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі;

7) формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;

8) виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

9) формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю.

Для їх успішної реалізації важливо правильно визначати віковий етап, на якому стає можливим активним формуванням у дітей патріотичних почуттів, та зуміти зібрати такі форми та методи робіт, які стануть найбільш ефективними у вихованні дітей певної категорії [8].

Метою національно-патріотичного виховання є виховання молодої людини – патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов’язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно само реалізуватися в соціумі як громадянин, професіонал, носій української національної культури.

У своїй роботі учителі та класні керівники повинні орієнтувати дітей і на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань, толерантність, розуміння, що земля – наш спільний дім, а світовий спокій і злагода між людьми і державами – головна умова  існування землі і людства.

На мою думку класний керівник  і учитель – вагома людина для дитинства у сучасній школі. У нього незвичайна місія в житті: не тільки керувати, направляти, але й виховувати. Його призначення – простежити з становленням особистості дитини, що входить у сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце в житті.

Як вчитель, упевнена, що необхідний широкий підхід до особистості дитини. Я переконана, що вкрай важливо сприймати всебічний розвиток не як розвиток певних сторін і якостей особи, а як їх органічну єдність і цілісність.

Я не можу бути байдужою людиною, оскільки спілкуюся не з предметами, а справжнім дивом природи – дітьми. І це диво потрібно вигодувати теплотою свого серця, багатством душі. Чуже серце дитини не прийме брехні, будь-яка нещирість буде виявлена, і її внутрішній світ закриється від вчителя, що допустив помилку [6].

2.1. Процес національно-патріотичного виховання

У процесі національно – патріотичного виховання потрібно враховувати таку систему компонентів духовного світу особистості українця:

1) національна психологія – психологію працьовитого господаря, вмілого хлібороба, захисника прав особистості і державної незалежності, духовної спадщини народу;

 2) національна філософія – самобутня система ідей, поглядів народу на суспільство, всесвіт, духовний світ людини, проблему її долі;

 3) національний світогляд – система поглядів, переконань, ідеалів, які складають основу національної духовності;

4) національна правосвідомість – життя за законами добра і краси, правди і справедливості, гідності і милосердя;

5) національна мораль – людяність, доброта, милосердя, співпереживання як найбільші духовні надбання;

 6) національний спосіб мислення – своєрідна істотність, завдяки чому із століття в століття відтворюються і розвиваються самобутня культура і душевне багатства українців;

7) національний характер і темперамент – гостинність і щедрість, талановитість, глибокий ліризм, свободолюбство;

8) національна ідеологія – ідейне багатство нації, система філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних поглядів і переконань;

9) національна свідомість та самосвідомість – почуття гордості за приналежність до української нації [5].

В нашій країні школа посідає провідне місце у підготовці молодого покоління до життя. В школі здійснюється цілеспрямований педагогічний процес, який є керованим. Принципове значення в досягненні мети та ефективній реалізації змісту виховання патріотизму в учнівської молоді приділяється учителю, його професійній готовності та переконанні в необхідності його здійснення, духовному і моральному самопочутті, в якому виявляється любов і щирість ставлення до Батьківщини і яке є запорукою успішності прищеплення учням відповідної якості.

Школа несе моральну відповідальність за розвиток громадянської культури і й відповідальності учнів за майбутнє своєї держави. Виховання патріотичних і громадянських якостей учнівської молоді в загальноосвітніх закладах відбувається в процесі різних форм навчальної роботи. Вони передбачають організацію і здійснення навчально-виховного процесу в межах офіційно відведеного часу та участь у різноманітних гуртках, клубах, студіях, ансамблях, заходах, що проводяться школою в позаурочний час.

Розуміючи завдання української національної школи, будучи глибоко переконаним у тому, що майбутнє України належить саме тим, хто зараз за партами. Я, як педагог, вважаю своїм завданням виховати людину-патріота,  якій притаманні почуття внутрішньої свободи, гордості за свою країну. Тому метою моєї діяльності стала проблема «Формування патріотичних та громадянських якостей особистості учня засобами національно-патріотичного виховання» [7].

2.2. Особливості формування національно-патріотичного виховання

Для досягнення мети патріотичного і громадянського виховання суттєву роль відіграють позакласні виховні заходи. Вони сприяють поглибленню знань учнів з історії та культури українського народу, його традицій, формуванню патріотичних поглядів, переконань та почуттів, відповідної поведінки. Останнім часом організація виховного процесу в школі істотно змінилася. Реформи торкаються діяльності як педагогів, так і учнів. Створюються нові структури, які координують діяльність класних керівників по вихованню школярів.

Нові підходи застосовуються й до організації діяльності учнів. Вони набагато активніше залучаються до участі в житті суспільства через учнівські органи самоврядування. Форми такої роботи не є новими, і зараз вони відіграють помітну роль у педагогічному процесі.

На мою думку, учнівські ради – це один із шляхів практичної підготовки свідомих громадян, патріотів своєї країни. Участь у таких радах сприяє розвитку соціальної активності, поглибленню патріотичних почуттів, відповідальності за власну долю та долю однолітків, вчить їх відстоювати свої права, поважати закони, бути небайдужими до проблем окремої людини, громади і держави. Важливим є залучення школярів до діяльності в учнівському самоврядуванні. Учнівське самоврядування розглядається як лабораторія громадянського та патріотичного виховання.

В школі організовуються заходи, присвячені національним святам. Утвердженню патріотичних почуттів, співпричетності до важливих подій сприяє участь школярів в організації цих свят.

Досить поширеними формами проведення кампаній є:

-          конкурси  на краще виконання патріотичних пісень, віршів, малюнків;

-         організація фотовиставок, флешмобів;

-          показ патріотичних фільмів, присвячених героїчному минулому українського народу та сучасним видатним громадянам країни;

-          вечори запитань і відповідей, зустрічі з видатними людьми, екскурсії;

-          «круглі столи», дебати.

На такі заходи стали приходити не лише батьки, діти, а й бабусі, дідусі, родичі, - тобто, це стали родинні свята.

 Знайомство з видатними українцями викликає у школярів почуття поваги й особистої причетності до здобутків нації, заохочує їх до активного соціального життя, стимулює бажання зробити щось значне для свого народу, формує громадянську позицію. Школа намагається сформувати національно – свідомого громадянина з високими патріотичними почуттями.

Складовими виховного позакласного процесу є безпосередній контакт із учнями, пробудження у них глибоких емоційних переживань, що впливають на почуття, сприяють розумінню сутності патріотизму. Вміле використання позитивних прикладів і залучення учнів у різноманітні форми дискусійної роботи сприяє більш глибокому усвідомленню цих понять.

Збагачення учнів патріотичними почуттями відбувається в процесі ознайомлення з історією про героїчне минуле українського народу, його прагнення до зміцнення могутності Батьківщини. З метою надання виховній роботі більшої емоційної привабливості використовується яскравий фактичний матеріал, позитивні приклади патріотизму відомих історичних діячів, героїв,справжніх патріотів країни [9].

 Не менш важливим є розповідь про внесок у світовий розвиток науки, культури, спорту. Без сумніву, учні проймаються почуттям гордості, коли дізнаються про досягнення українського народу. Знайомство з науковим внеском наших вчених, з високохудожніми роботами майстрів кіно, зі світовими спортивними результатами сприяє вихованню в учнів патріотичних якостей, формуванню в них високого громадянського ідеалу. Герої є і в наш час. Знання про їх подвиги, про справжніх громадян країни дозволяє доводити, що патріот – не книжне слово, не романтизований образ, а реальність.

Педагогічний колектив працює над створенням школи, яка б виховувала учнівську молодь, здатну успішно жити в оновленому суспільстві, забезпечила б виховання національної свідомості учнів різних вікових груп. Тому ми прагнемо, щоб у закладі панував національний дух, виховувалось нове покоління українських громадян [2].

Розділ ІІІ. Використання методу діяльнісного підходу у процесі виховання громадянина-патріота

Особистість громадянина-патріота формується, коли він любить Батьківщину не лише на словах, а й на ділі. Тому у вихованні патріотизму доречним є застосування діяльнісного підходу, коли діти беруть участь у конкретних справах, мета яких – практичне втілення громадських цінностей у життя.

Окремої уваги заслуговує волонтерська діяльність колективу школи, яка сприяє встановленню соціальних зв'язків, опануванню дітьми новими навичками, формування у них прагнення до відповідальної до них патріотичної поведінки, моральних та духовних якостей, світогляд справжнього громадянина України. Педагоги, учні, працівники школи постійно доглядають за меморіалом Слави у центрі селища. Учні систематично відвідують ветеранів війни. Щороку членами учнівського самоврядування проводиться акція «Серце від серця».

Враховуючи складну ситуацію на кордонах та окупованих територіях, військовим Збройних Сил України випала нелегка доля вписати нові героїчні сторінки в літопис української армії. Сьогодні десятки тисяч патріотів знаходяться на передовій, захищаючи від терористів свободу, незалежність та територіальну цілісність України. На жаль, сотні захисників отримали поранення, тому знаходяться на лікуванні. Підтримкою поранених стали: акція «Лист пораненому солдату», ярмарки на підтримку воїнів АТО та сімей бійців, загиблих в зоні бойових дій.

Ми всі пережили душевні страждання від втрат Небесної Сотні, загибелі бійців Національної гвардії та мирних жителів Сходу України. Наші діти сприймають ці події дуже емоційно й передають їх у творах, віршах, малюнках.

Такі події змінили нас усіх, тому, що для кожного настав час відчути свою відповідальність за долю держави. Враховуючи юних патріотів, ми вкладаємо в їх душі віру в невичерпні сили, талант, неповторність українського народу, любов до Батьківщини, світлу віру в мирне майбутнє нашої єдиної України.

Під патріотизмом ми розуміємо духовно-моральний принцип життєдіяльності особистості, який характеризується відповідальним ставленням людей до рідного краю, до Батьківщини, до народу, це активна праця на благо Вітчизни, примноження її багатства, розбудова науки і культури, захист свободи та честі своєї держави.

ВИСНОВКИ

Як свідчить історичний досвід, без національно – патріотичного виховання молоді неможливо зберегти державу, зокрема націю. Патріотичне виховання покликане формувати в молоді високі моральні якості та ідеали, почуття любові до своєї Батьківщини, потребу в служінні їй. Воно орієнтоване на формування свідомого громадянина, патріота, професіонала, людини зі шляхетними особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями та поведінкою, спрямованими на саморозвиток.

Патріотизм – суспільно-психологічне і моральне почуття, яке передбачає відданість своєї Батьківщині й любов до неї, бажання захищати її. Патріотизм як одна з яскравих емоційних якостей людини має моральне значення, оскільки проявляється у її громадянській позиції, у дотриманні традицій своїх батьків.

Про актуальність цього питання свідчить низка державних документів, розроблених науковцями та науково-дослідницькими колективами: Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття), Національна стратегія розвитку освіти, Концепція національного виховання, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності.

Критерієм і результатом національно-патріотичного виховання є громадянськість особистості, складовими якої є моральна, політична та правова культура, почуття власної гідності, внутрішньої свободи і водночас вболівання за суспільні ідеали, за пріоритети держави, благо свого народу і його дружні взаємини у світовому співавторстві.

Становлення громадянина розпочинається з дитинства. Саме в цій період у дитини закладаються підвалини майбутньої свідомості, характеру поведінки, формуються риси українця. Підростаючи, дитина вбирає в себе те, чим живе родина, народ України, поступово формується свідомий громадянин і патріот. Завдання школи – формувати і розвивати такі особистісні якості, як повагу до прав і свобод людини, відповідальність, відкритість та критичне мислення, толерантність, готовність брати участь у соціально-політичному житті країни. На жаль, сьогодні серед молоді спостерігається небезпечне для соціальної стабільності суспільства зростання бездуховності, зневажання до правових та моральних норм, антисоціальної поведінки, втрата соціального оптимізму. Молоді, яка не втратила моральних ідеалів, патріотичних почуттів, навпаки, дедалі складніше знайти можливості для громадянського самовизначення, протистояти негативному впливу оточення. Це потребує впровадження комплексу соціально – педагогічних заходів для зміни реальної ситуації з метою підготовки молоді до життя в умовах демократичної держави і громадянського суспільства.

Ідеалом виховання виступає різнобічно та гармонійно розвинений національно свідомий, високоосвічений, життєво компетентний громадянин, здатний до саморозвитку та самовдосконалення.

Запорукою ефективності виховного процесу є органічне поєднання системи принципів національно-патріотичного виховання в цілісну систему, яка забезпечує досягнення відповідних результатів - міцно і органічно засвоєних загальнолюдських і українських національних цінностей.

Один політик сказав, що наше життя – це боротьба жадності зі скупістю. На жаль, це абсолютна правда. Доки так буде тривати, життя не зможе змінитися на краще! Безкінечна боротьба за владу може призвести до найтяжчих наслідків! Єдиний вихід - об'єднатися всім політичним силам та обрати один шлях! Але політичними лідерами повинні бути люди, готові пожертвувати всім заради країни! Після Богдана Хмельницького нікого більше не було. Лише особиста вигода, гроші, влада… боротись за владу для того, щоб потім розкрадати країну. Справжній патріотизм! Всі, хто отримав владу над чимось, вважають себе над людьми! Для них у світі діють лише закони фізики… Вони вважать себе патріотами та ні на мить в цьому не сумніваються! Як можливо називати себе патріотом України і при цьому зірвати переговори з Росією, на яких повинна була вирішуватися доля України?! Як можна обманювати та підставляти одне одного?! Це все робиться задля добробуту України?! Ненависть, недовіра, жадність, прагнення заволодіти всім – оце називається патріотизмом?! Я вважаю, що ні! Мова йде про ворожнечу між Сходом і Заходом. Якщо хоч на секунду уявити, що Захід і Схід об'єднаються, та будуть спільними зусиллями будувати майбутнє нашої держави, через декілька років Україна може стати лідером в Європі! Якщо тільки замислитись, наскільки багата наша країна! Скільки в ній ресурсів та родючих земель! Якщо об'єднатися та обрати спільний шлях для досягнення мети, заснований на взаємодопомозі та взаємоповазі – це і буде істинним патріотизмом!

Отже, здійснення системного національно-патріотичного виховання є однією з головних складових національної безпеки України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Щербань П. Проблеми сучасної освіти // «Літературна Україна». – 13 липня 2006.

2.     Чи вважаєте Ви себе патріотом України? [Електрон. ресурс] //Центр Разумкова [веб-сайт] - Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=399

3.     Дзеркало–2007 (настрої і стереотипи населення України). [Електрон. ресурс] // ЦСД «Софія» [веб-сайт] - Режим доступу: http://www.sofia.com.ua/page42.html

4.     Як Ви ставитеся до національного свята – Дня Незалежності України? [Електрон. ресурс] //Центр Разумкова [веб-сайт] - Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=321

5.     Ровесники незалежної України: думки, інтереси, громадянські позиції [Електрон. ресурс] //Фонд Демократичні ініціативи [веб-сайт] - Режим доступу: http://dif.org.ua/ua/poll 6

6.      Який із п'ятьох зазначених чинників найбільше об`єднує або може згуртувати народ України в єдину спільноту? [Електрон. ресурс] //Центр Разумкова[веб-сайт] http://www.uceps.org/ukr/socpolls.php?cat_id=31

7.      Державний стандарт базової і середньої освіти. [Електрон. ресурс] //Міністерство освіти і науки України[веб-сайт] - Режим доступу: //www.mon.gov.ua  

8.     Шкільна історія очима істориків —науковців. Матеріали Робочої наради з моніторингу шкільних підручників історії України. — Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2008 – 128 с.  

9.     Юхновський І. Про ідеологію і політику Українського інституту національної пам’яті/ І. Юхновський// Дзеркало тижня. – 2007. - №40. – С 16-18.

10.                       Афанасьєв А. Педагогічні основи військово-патріотичного виховання військовослужбовців строкової служби Збройних Сил України/ А.Афанасьєв — К., 2005. — 266 с. 1